Інформацію про нові випадки насильницьких викрадень у Криму надав кримський аналітик Євгеній Ярошенко, повідомляє агентство Ukrinform. За його даними, співробітники Федеральної служби безпеки (ФСБ) підтвердили, що у шести випадках після обшуків люди були незаконно затримані, і їхнє місцезнаходження залишається невідомим. У чотирьох з цих випадків співробітники ФСБ відмовилися надати родичам затриманих інформацію про їхній юридичний статус та місце утримання.
Насильницькі викрадення в Криму: факти та тенденції
На сьогоднішній день зафіксовано 67 жертв насильницьких викрадень, які сталися в період окупації Криму. Останнім відомим випадком є викрадення Лери Джемілова, мешканця Чжанкоя, який був арештований після обшуку в травні 2024 року. Його місцезнаходження досі не відоме, і він залишається в списку зниклих. Це викрадення стало лише однією зі сторінок довгої і трагічної історії порушення прав людини на півострові.
Згідно з даними моніторингової місії ООН з прав людини, з моменту окупації Криму було зафіксовано 104 випадки насильницьких зникнень, з яких 21 особа досі вважається зниклою безвісті. Це підтверджує систематичний характер порушень прав людини на окупованій території. Важливо зазначити, що більшість із зниклих – це кримські татари, активісти, що виступають проти анексії Криму Росією, а також проукраїнські активісти.
Насильницькі зникнення у березні 2014 року
Особливу увагу варто звернути на події березня 2014 року, коли було зафіксовано 23 випадки насильницьких зникнень. Більшість жертв цього періоду – активісти, що виступали проти незаконного референдуму та окупації Криму. Один із найбільш резонансних випадків – це зникнення Ахтема Чийгоза, лідера кримськотатарського народу, який вийшов на протест проти російської окупації в Сімферополі. Він був викрадений та за кілька днів після цього було знайдено його тіло з ознаками численних катувань. Цей випадок став символом боротьби за права кримських татар та протидії політичним репресіям.
Не менш трагічною є доля Валерії Вашчук та Івана Бондаренка, а також Василя Черніша, які зникли 15 березня 2014 року. Їхні родини досі не отримали жодної офіційної інформації про місцезнаходження своїх близьких, і це лише підсилює стурбованість міжнародної спільноти щодо порушення прав людини в Криму.
Політика Росії в контексті насильницьких зникнень
Відомо, що насильницькі зникнення в Криму стали частиною більш широкої політики Росії, яка була спрямована на залякування та терор проти громадян, які виступають за територіальну цілісність України. Ці зникнення не є випадковістю або окремими інцидентами, а є результатом цілеспрямованої кампанії, яку здійснюють російські окупаційні органи. Це підтверджується численними свідченнями потерпілих та свідків, а також міжнародними дослідженнями, що документують масові порушення прав людини в Криму з моменту анексії півострова Росією.
Як повідомляє Кримський ресурсний центр татар, з 2014 року в Криму було зареєстровано 24 випадки насильницьких зникнень, 18 з яких – це кримські татари. Ці дані підтверджують те, що представники корінного населення Криму стали основними жертвами репресій, спрямованих на придушення їхньої культури, ідентичності та політичної активності.
Міжнародні наслідки порушень прав людини в Криму
Міжнародні організації, включаючи ООН та правозахисні організації, неодноразово засуджували порушення прав людини в окупованому Криму. Вони вказують на численні випадки насильницьких зникнень, незаконних арештів, катувань та інших форм репресій, що здійснюються російськими силовими структурами. Зокрема, Комісар ООН з прав людини висловив занепокоєння з приводу систематичних порушень прав кримських татар, а також громадян, що активно протидіють російській окупації.
Порушення прав людини в Криму стали одним із основних пунктів у міжнародних дебатах щодо законності анексії Криму Росією. Більшість країн світу не визнають окупацію Криму та підтримують територіальну цілісність України. Водночас міжнародні організації продовжують вимагати від Росії негайно припинити репресії та звільнити незаконно затриманих осіб.
Виклики для правозахисних організацій
Правозахисні організації, що працюють на окупованому півострові, стикаються з численними труднощами, включаючи погрози, переслідування та обмеження свободи діяльності. Тим не менш, вони продовжують документувати порушення прав людини, надаючи важливу інформацію для міжнародних судових органів та організацій, що займаються захистом прав людей. Вони також активно працюють над тим, щоб підвищити обізнаність про ситуацію в Криму в міжнародній спільноті.
Незважаючи на труднощі, правозахисні організації не припиняють боротьбу за справедливість і права людей, продовжуючи боротися за тих, хто став жертвою насильницьких викрадень в Криму. Звільнення незаконно утримуваних осіб та забезпечення справедливості для жертв репресій є одними з основних завдань, які залишаються актуальними на сьогодні.