Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, який виступав кандидатом від Республіканської партії на останніх виборах, запросив до участі в своїй інавгураційній церемонії ряд політиків з правого спектра. Як зазначає видання Politico, серед запрошених гостей виявилися деякі найвідоміші праві лідери, що мають суперечливі відносини з Європейським Союзом та іншими міжнародними інституціями.
Запрошені лідери правих політичних течій
Церемонія інавгурації Трампа відзначилася особливою політичною тональністю. У той час як серед запрошених на подію не знайшлося місця для представників центристських або лівих партій, участь у ній взяли політики, чиї погляди прямо протиставляються ліберальним настановам Європи та США. Наприклад, серед запрошених були Найджел Фарадж, лідер партії «Reform United Kingdom», відомий своєю критикою Європейського Союзу, а також французький політик-консерватор Ерік Земмур, який неодноразово піддавав критиці імміграційну політику Європи. Польський міністр Матеуш Моравецький, відомий своєю ворожістю до Брюсселя, також був серед тих, кого запросили на урочистості.
Найбільшу увагу привернули саме ці політики, котрі активно виступають проти ЄС та глобалізації в цілому. Трамп не лише запросив їх на свою інавгурацію, а й забезпечив їм важливі позиції на найвищому рівні світової політики. Такий вибір свідчить про подальшу еволюцію зовнішньої політики США, яка відзначатиметься більшою кількістю союзників серед правих популістів у Європі та інших частинах світу.
Іноземні лідери серед запрошених
Хоча традиційно на інавгураціях президентів США зазвичай присутні дипломати, а не лідери держав, Трамп зробив виняток. Серед запрошених на його церемонію були президент Аргентини Хав’єр Міллай, відомий своєю неортодоксальною економічною політикою, а також китайський лідер Сі Цзіньпін, який, втім, за повідомленнями ЗМІ, може бути замінений на одному з його заступників — віце-президента Хань Чжена або міністра закордонних справ Ван І.
Такі кроки ще раз підкреслюють прагнення Трампа зміцнити відносини з нестандартними політичними союзниками, такими як Міллай, чиї погляди на економіку та міжнародну політику схожі на ідеї, що лунали від Трампа під час його першого президентського терміну.
Важливість присутності Міллая та Сі Цзіньпіна
Президент Аргентини, Хав’єр Міллай, відомий своєю рішучістю в боротьбі з інфляцією та за реформу економічної системи країни, виявив бажання зміцнювати зв’язки з США, попри супротив з боку деяких економічних експертів та політиків. У свою чергу, Сі Цзіньпін, хоч і не підтвердив своєї особистої участі в урочистостях, залишає відкритим питання подальшої еволюції китайсько-американських відносин під час нового президентського терміну Трампа.
Політичні лідери Європи на інавгурації
На відміну від деяких політиків з інших континентів, запрошення для європейських лідерів було значно більш обмеженим. Прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні та прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, які також знаходяться на правому фланзі політичного спектра, не приїдуть на інавгурацію Трампа, незважаючи на попередні повідомлення про їх можливу участь. Уряд Будапешта вже заявив, що має інші плани на цей день, тому вони не зможуть прибути на захід.
Ці політики, хоча і підтримують праву популістичну ідеологію, обрали для себе альтернативні шляхи у взаємодії з іншими світовими лідерами, зокрема в контексті Європейського Союзу, що також не було ігноровано під час планування інавгурації.
Відомі бізнесмени серед гостей
Окрім політиків, у церемонії інавгурації взяли участь і відомі представники великого бізнесу. Засновник компанії Tesla Ілон Маск, власник Amazon Джефф Безос та генеральний директор Meta Марк Цукерберг стали частиною цього важливого політичного заходу. Їхня присутність підтверджує значну роль, яку відіграють нові технології та великі корпорації у формуванні сучасної політичної картки світу.
Відсутність колишніх президентів США
Не менш цікавим аспектом цієї інавгурації стало те, що серед запрошених не було колишніх президентів США, таких як Білл Клінтон, Джордж Буш або Барак Обама. Цей факт може відображати певну напругу в політичному ландшафті США, де відносини між Трампом та його попередниками залишаються складними і неоднозначними.
Це ще раз підкреслює прагнення нового президента відновити і підсилити певні елементи популістичної та консервативної політики, відмовляючись від традиційних контактів з колишніми високопрофесійними політиками, які раніше займали важливі позиції у владі.