11 лютого 2025 року, під час єпархіальної зустрічі в Москві, патріарх Російської православної церкви Кирил різко відреагував на заяву священика Олексія Шапміна з Можайська, який висловив думку, що Церква не повинна займатися «патріотизмом», а повинна вести людей до Царства Небесного. Відео цієї події стало популярним завдяки публікаціям у телеграм-каналах.
Реакція патріарха Кирила
Висловлювання священика Шапміна про те, що обов’язок Церкви — не підтримувати національні рухи чи політичні ідеології, а спрямовувати людей до духовного спасіння, викликало гнів патріарха Кирила. Зокрема, він зауважив, що «Церква не повинна втручатися в патріотичні питання», запитавши священика, чи не є він із Західної України. Ці слова прозвучали в контексті тривалих суперечок між російським духовенством і його українськими колегами, які продовжують залишатися в опозиції до Кремля.
Виклик духовенства
Висловлювання Шапміна, яке він озвучив під час служби в Москві, викликало обурення серед частини присутніх. Патріарх Кирил не забарився відповісти на критику, і його реакція була досить різкою. Відзначимо, що такі події неодноразово ставали приводом для публічних суперечок всередині Церкви, що сприяє зміцненню розколу між православними громадами в Росії та Україні. Відповідь Кирила, підкріплена сміхом та аплодисментами з боку прихильників, показує глибокі внутрішні протиріччя, що існують серед духовенства.
Патріарх Кирило публічно принизив священика, який закликав церкву вести людей не до війни, а в Царстві Небесному pic.twitter.com/3avelaxo89
— Glavcom (@glavcom_ua) 12 лютого 2025 року
Різка відповідь патріарха Кирила лише підкреслює наявність глибоких суперечностей між різними течіями в Руській православній церкві. Одні служителі підтримують традиційний погляд на роль Церкви як морального авторитету в політичних питаннях, інші ж виступають за відокремлення духовної діяльності від державних і національних інтересів. Така поляризація не нова і давно є частиною релігійних дебатів, що тривають у пострадянському просторі.
16-та річниця інтронізації патріарха Кирила
1 лютого 2025 року у московському Храмі Христа Спасителя відбулося святкування 16-ї річниці інтронізації патріарха Кирила. Це важлива подія для РПЦ, оскільки підтверджує стабільність його керівництва, попри численні виклики, зокрема відносно зростаючого впливу Української православної церкви та її прагнення до незалежності від Москви. У святковій службі взяли участь щонайменше сім єпископів Московської церкви, що підкреслює важливість цього релігійного заходу для внутрішньої політики Росії.
Конфлікти та напруження у церковному середовищі
Відзначимо, що в РПЦ вже давно точаться суперечки щодо її ролі в сучасному світі. З одного боку, церковні лідери активно підтримують політику Кремля, особливо в контексті зовнішньої політики та внутрішніх ідеологічних суперечок. З іншого боку, певна частина духовенства, у тому числі і священик Шапмін, відстоює позицію, що Церква повинна бути незалежною від державної політики і спрямовувати своїх вірян до духовного просвітлення, а не до національних чи політичних амбіцій.
Патріарх Кирило, зокрема, неодноразово виступав із заявою про необхідність підтримки державної політики, навіть у контексті потенційної ядерної загрози. Він запевняв, що християни не повинні боятися кінця світу, бо їхня віра є стійкою перед будь-якими випробуваннями. Такі заяви викликають неоднозначні реакції серед суспільства, адже вони підкреслюють, як релігійні лідери можуть бути тісно пов’язані з політичними процесами.
Календар РПЦ на 2025 рік
Російська православна церква також опублікувала календар на 2025 рік, в якому представлені не тільки патріарх Кирил, але й інші представники церковної ієрархії, зокрема мерополит Онуфрій та єпископи з України. Цей календар став об’єктом жвавих обговорень, оскільки він символізує тісний зв’язок між РПЦ та керівництвом Росії, що неодноразово викликало дискусії щодо незалежності православної церкви від політичних структур.
Однак для багатьох вірян календар став ілюстрацією постійного процесу церковної інтеграції в політичну систему Росії. Проблема, яку порушують критики, полягає в тому, що церква, яка повинна зберігати незалежність від політичної діяльності, на практиці все більше асоціюється з державними інтересами. Водночас в Україні тривають спроби утвердити незалежну православну церкву, що підкреслює протилежність між церковними організаціями, що перебувають під контролем Москви, і їхніми українськими аналогами.
Підсумки
Підсумовуючи, можна сказати, що сьогоднішня ситуація в Російській православній церкві є відображенням більш широких соціально-політичних процесів у Росії та Україні. Релігія все частіше стає інструментом політичних маніпуляцій, і церковні лідери, схоже, більше не можуть залишатися осторонь від цих процесів. Це створює нові виклики для вірян, які мають визначити, яким чином релігія та політика повинні взаємодіяти в умовах глобалізованого світу.