Роман Шварцман, котрий незабаром відзначить своє 89-річчя, виступив у Бундестазі, подякувавши Німеччині за підтримку в боротьбі України проти агресії Росії. Під час спеціальної сесії, присвяченої вшануванню жертв націонал-соціалізму, він висловив свою вдячність німецькому народу. Цей виступ відбувся в середу, 29 січня, і був одним з найбільш зворушливих моментів цієї церемонії.
Роман Шварцман та його пережитий досвід війни
Шварцман, який народився в 1936 році в містечку Бершадь на півночі від Одеси, розповів про свою особисту історію виживання. Влітку 1941 року, коли йому було лише п’ять років, його разом із родиною депортували до гетто в Бершада. Це було лише початком його жахливого досвіду під час нацистської окупації, котрий він пережив до березня 1944 року. Згадуючи свою дитячу трагедію, Шварцман зазначив, що нацистський режим прагнув знищити євреїв, і він сам став одним з тих, хто зміг пережити цей жах. «Моя історія — це історія мільйонів тих, хто вже не може розповісти свою», — сказав він, наголошуючи на тому, як важливо пам’ятати про те, що пережили ті, хто став жертвою нацистського режиму.
Протистояння сучасній агресії
У своєму виступі в Бундестазі Шварцман провів паралель між злочинами нацистської Німеччини та сучасною агресією Росії проти України. Він зазначив, що «Путін намагається знищити нас як націю, так само, як Гітлер намагався знищити євреїв під час Другої світової війни». За його словами, Гітлер хотів його вбити за те, що він був євреєм, а тепер Путін намагається знищити його за те, що він є українцем. Ці слова відображають не лише біль особистої трагедії, але й біль цілої нації, яка знову стикається з екзистенційною загрозою.
Наслідки війни та її жахи
Шварцман також поділився спогадами про важкі часи, коли Україна знову опинилася під загрозою. З 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він став свідком того, як міста України, її енергетична інфраструктура та цивільне населення стали об’єктами російських бомбардувань. Шварцман підкреслив, що навіть сьогодні, коли він знову переживає біль війни, він бачить в Україні не лише руйнування, але й стійкість людей, які не здадуться під натиском агресора.
У грудні 2024 року, коли Росія завдала ракетного удару по Одесі, Шварцман та його дружина опинилися в епіцентрі цієї трагедії. «Ми не впізнали нашу квартиру на 10-му поверсі. Все було зламано», — згадує ветеран, описуючи момент, коли їхній будинок був зруйнований. Цей момент символізує не лише фізичну, а й моральну шкоду, яку завдає війна.
Заклик до допомоги
У своєму виступі Шварцман звернувся до Німеччини з проханням про допомогу в боротьбі проти російської агресії. Він зазначив, що Україні необхідно зміцнити свою протиповітряну оборону, особливо в таких містах, як Одеса. Він також закликав надати Україні сучасні літаки та ракети для знищення російських військових аеродромів, з яких Росія завдає удари по українських містах. «Ми потребуємо вашої підтримки, щоб звільнити окуповані території та зупинити Путіна, який прагне знищити нашу країну», — сказав Шварцман, закликаючи до рішучих дій, які можуть допомогти зупинити війну.
Вшанування пам’яті жертв нацистського терору
Щорічно в Німеччині вшановують пам’ять мільйонів жертв нацистського режиму. Одним з найважливіших моментів для пам’яті є річниця звільнення концтабору Аушвіц, що відзначається 27 січня. У 1945 році солдати Червоної армії звільнили цей табір смерті, де загинули понад 1,1 мільйона людей. Ця дата є важливою не лише для поляків або євреїв, але й для всього світу, оскільки нагадує про необхідність боротьби з будь-якими проявами тоталітаризму та геноциду.
Аушвіц: Символ нацистського геноциду
Аушвіц, який став головним центром масового знищення євреїв під час Другої світової війни, був розташований в стратегічному місці, що дозволяло ефективно депортувати жертв з різних країн Європи. Як пояснює Крістоф Хеубнер, німецький письменник і віце-президент Міжнародного комітету Освенцима, саме зручне транспортне сполучення стало причиною вибору цього місця для організації масових вбивств. В цьому контексті важливо наголосити на тому, що пам’ять про жертв Аушвіцу повинна залишатися живою, адже це єдиний шлях до того, щоб не допустити повторення таких страшних подій.