Узбецькі футболісти в УПЛ: потенціал, ігрова якість і бар’єри трансферів
Колишній лідер київського «Динамо» Максим Шацьких, який має багаторічний досвід виступів на європейській арені, висловив переконання, що гравці з Узбекистану володіють усіма необхідними навичками для ефективної гри в українській Прем’єр-лізі, попри низку об’єктивних і суб’єктивних перешкод.
Шацьких про трансферний інтерес: чому УПЛ ігнорує узбецьких футболістів
На думку ексфорварда, гравці з Узбекистану мають належну техніко-тактичну підготовку, фізичну витривалість і адаптивність до вимог сучасного футболу, але через війну та загальну геополітичну нестабільність в Україні, більшість легіонерів обирає безпечніші напрямки розвитку кар’єри.
За словами Шацьких, країни, що активно інвестують у футбольну інфраструктуру та пропонують конкурентні контракти — такі як Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Китай і Таїланд — приваблюють узбецьких гравців значно більше, ніж клуби з України.
Узбецькі гравці як альтернатива: прогалини у скаутингу українських клубів
З огляду на ситуацію на трансферному ринку, лише окремі клуби проявляють інтерес до азійського напрямку. У той час як донецький «Шахтар» має унікальну стратегію формування складу, спрямовану на бразильський та молодіжний сегменти, інші клуби, зокрема «Динамо» або «Зоря», потенційно могли б звернути увагу на гравців з Центральної Азії.
- Футболісти з Узбекистану демонструють стабільну гру в локальних чемпіонатах;
- Їхня дисциплінованість та фізична готовність відповідають вимогам УПЛ;
- Трансферна вартість гравців нижча, ніж у європейських легіонерів;
- Високий рівень технічної підготовки та витривалості;
- Готовність адаптуватися до різних стилів гри, включно з європейською моделлю.
Однак, попри визнану ігрову майстерність, запрошення легіонера з Азії в умовах військових дій та фінансової нестабільності залишається складним завданням. Шацьких зауважив, що для формування конкурентоздатного складу необхідна глибша скаутська робота та відкритість до нетипових напрямків у комплектації.
Проблеми й бар’єри: війна, політична ситуація, інфраструктурні обмеження
Переїзд футболіста в зону збройного конфлікту — складне рішення не лише для самого спортсмена, а й для його родини та агентів. Узбецькі гравці, попри амбіції та готовність до професійного виклику, вважають за краще уникати зон ризику, де немає гарантій стабільного проведення чемпіонатів та розвитку інфраструктури.
Варто враховувати і те, що українські клуби, які опинилися під економічним тиском, мають обмежені ресурси на трансфери, що унеможливлює залучення нових легіонерів без точкових скаутських стратегій і цілеспрямованих інвестицій у пошук нових талантів.
Робота Шацьких в Узбекистані: формування складу і олімпійської збірної
Зараз Шацьких працює в «Андіжоні», де, за його словами, також виступає ряд перспективних виконавців. Його досвід у «Пахтакорі», зокрема співпраця з помічником у створенні команди майбутнього, став ключовим для формування основи олімпійської збірної країни. Вже зараз більшість гравців тієї команди виступають на міжнародній арені та демонструють високий рівень майстерності.
- Система підготовки гравців у клубах Узбекистану базується на європейських стандартах;
- Модель тренувального процесу враховує фізіологічні особливості молоді;
- Формування складу через локальні академії з подальшим виведенням в дорослий футбол;
- Комплексна підтримка молоді на всіх етапах професійного зростання.
Професіоналізм у створенні футбольного колективу, на думку Шацьких, може стати основою для формування конкурентоздатної національної збірної. У контексті можливого виходу гравців на європейський ринок, Україна — незважаючи на виклики — могла б стати платформою для подальшого зростання узбецьких футболістів.
