Присутність представників Всесвітньої організації охорони здоров’я на території держави-агресора викликає глибоке занепокоєння як у моральному, так і в політичному контексті. Комітет Верховної Ради України з питань здоров’я нації акцентує увагу на необхідності публічного аналізу з боку ВООЗ впливу воєнної агресії РФ на систему охорони здоров’я України та наполягає на припиненні контактів із державою, що веде війну проти суверенної країни.
Міжнародна зустріч у москві викликає обурення
За інформацією від профільного парламентського комітету, 16 червня регіональний директор ВООЗ Ханс Клюге провів офіційну зустріч із міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим у столиці країни-агресора. Цей жест сприймається як руйнування моральних засад міжнародної дипломатії: один із ключових представників глобальної медичної структури тисне руку посадовцю режиму, що цілеспрямовано атакує лікарні, пологові будинки, амбулаторії та об’єкти критичної медичної інфраструктури України, не зважаючи на Женевські конвенції та гуманітарне право.
Зустріч на такому рівні сприймається кремлівськими медіа як легітимація режиму. З огляду на складну фінансову ситуацію ВООЗ, що виникла внаслідок скорочення донорського фінансування з боку окремих держав, виникає враження, що організація схиляється до компромісів із країнами, які нехтують базовими цінностями цивілізованого світу.
Зруйнована медична інфраструктура України
Як було наголошено у виступі голови профільного комітету, за час повномасштабної збройної агресії Російська Федерація завдала серйозних ушкоджень понад 2350 медичним об’єктам по всій території України. Йдеться про цілеспрямовані удари по лікувальних закладах, в тому числі й спеціалізованих медичних центрах, перинатальних установах, реабілітаційних комплексах та обласних лікарнях.
Унаслідок останнього ракетного обстрілу в нічний час загинуло щонайменше 12 мирних громадян, ще понад 100 осіб отримали травми різного ступеня тяжкості. Загалом постраждали 769 установ охорони здоров’я. Ці цифри демонструють масштаб гуманітарної катастрофи, яку переживає українське населення щодня.
Позиція української сторони щодо співпраці ВООЗ із державою-агресором
Офіційна позиція Комітету ВР полягає у категоричному несприйнятті візитів представників Всесвітньої організації охорони здоров’я на територію РФ, оскільки така практика суперечить міжнародним нормам. Подібні дії не лише шкодять іміджу ВООЗ, але й створюють хибне уявлення про відновлення діалогу з країною, яка продовжує ігнорувати міжнародне право, здійснювати збройні напади та знищувати цивільну інфраструктуру, зокрема заклади охорони здоров’я.
Такі дії не сприяють документуванню фактів воєнних злочинів, а натомість створюють враження політичної підтримки країни-ізгоя. Українська сторона вимагає від ВООЗ рішучої позиції, відмови від подальших контактів із РФ та розширення співпраці з Міністерством охорони здоров’я України, місцевими адміністраціями та медичними ініціативами на національному рівні. Необхідно концентрувати ресурси на підтримку мобільних медичних бригад, системи психосоціальної реабілітації, а також на повне відновлення пошкоджених лікарень у прифронтових регіонах.
Ключові виклики для глобальної системи охорони здоров’я
В умовах геополітичної нестабільності та багатовимірної кризи гуманітарного характеру, зумовленої агресивними діями РФ, міжнародні організації, особливо ті, що спеціалізуються на охороні здоров’я, зобов’язані демонструвати непохитну етичну позицію. Відсутність жорсткої реакції на факти знищення медичної інфраструктури, відмова від суворої оцінки порушень Женевських конвенцій та об’єктивного висвітлення масштабів трагедії — усе це негативно впливає на рівень довіри до таких інституцій, як ВООЗ.
Перспективи відновлення української медицини
В умовах широкомасштабного збройного конфлікту ключовим завданням є не лише збереження кадрового та ресурсного потенціалу медичної галузі, а й побудова стійкої системи реагування на надзвичайні ситуації. Важливо не допустити фрагментації медичної допомоги, забезпечити рівний доступ до неї для всіх постраждалих регіонів та сформувати інструменти міжнародної підтримки, які ґрунтуватимуться на чітких принципах гуманітарного права, прозорості та відповідальності.