Озвучені владимиром путіним так звані «мирні ініціативи» виявилися не пропозицією до перемовин, а ультимативною вимогою капітуляції України, що підтверджує відсутність у кремля реального інтересу до припинення війни. У Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки наголошується, що Москва систематично уникає будь-яких дій, спрямованих на досягнення стійкого миру.
Маніпулятивна риторика та псевдопереговори кремля
Виступ 19 червня, у якому путін заявив про готовність до перемовин і навіть до особистої зустрічі з Президентом України, супроводжувався сумнівами щодо легітимності української влади. Така риторика вочевидь не відповідає стандартам дипломатії, а слугує механізмом тиску та внутрішньої легітимації агресії з боку росії, що зберігає владу авторитарного режиму в умовах війни.
Це типовий зразок політичної маніпуляції, при якій саме москва послідовно блокує можливість припинення бойових дій та уникає діалогу на рівні глав держав
Президент Володимир Зеленський, на відміну від свого російського візаві, є демократично обраним керівником, що виконує свої обов’язки відповідно до Конституції України, у той час як путін зосередив владу у власних руках протягом понад двох десятиліть. Застосування кремлем риторики про «нелегітимність» української влади є спробою делегітимізувати політичний суб’єкт України на міжнародній арені.
Псевдолегітимність і стратегія відтягування
Аналітики підкреслюють, що основною метою таких заяв є не створення умов для мирного врегулювання, а навпаки — виграш часу для перегрупування військ, продовження агресії та спроба нав’язати фіктивні «реалії на землі» як вихідну точку для переговорів. Це характерно для російської стратегії перманентної нестабільності та військово-політичного шантажу.
Заяви щодо нібито незаконності влади в Україні — це черговий інструмент кремлівської пропаганди, який дозволяє уникати відповідальності за власну агресію і трансформує конфлікт у затяжну фазу
Російська федерація, за словами представників Центру, наразі не запропонувала Україні жодного змістовного мирного плану, який міг би базуватись на міжнародному праві чи принципах територіальної цілісності. Замість цього висуваються неприйнятні вимоги, виконання яких означало б фактичну капітуляцію української державності.
Ультиматуми та агресивна геополітична доктрина
Позиція росії залишається незмінною: країна наполягає на визнанні окупованих територій як частини своїх «реалій», що суперечить основам міжнародного права. Водночас путін відкрито звинувачує Захід у тому, що трагічні події в Україні — це результат «зовнішнього впливу», при цьому повністю ігноруючи власну відповідальність за повномасштабну агресію.
Промова, де прозвучала фраза «де ступає нога російського солдата — там наше», є вираженням ідеологічного реваншизму, в основі якого лежить заперечення суверенітету України. У контексті міжнародної безпеки це означає відкриту загрозу не лише Києву, а й усьому регіону Східної Європи.
Складність врегулювання і маніпулятивна дипломатія
Інформаційна стратегія кремля зумовлена спробою сформувати хибне уявлення про бажання завершити війну, при цьому зберігаючи воєнний контроль над окупованими територіями. Відсутність реального мирного плану, системне заперечення територіальної цілісності України та використання ультимативної лексики свідчать про спробу узаконити агресію шляхом дипломатичного шантажу.
- висунення ультиматумів замість компромісу
- заперечення легітимності української влади
- використання риторики «реалій на землі»
- відмова від перемовин на рівні лідерів
- спроби дискредитувати міжнародну підтримку України
Таким чином, зростаюча складність ситуації потребує глибшого аналізу стратегій кремля, які поєднують воєнну агресію, політичний тиск та інформаційну маніпуляцію. Усе це ускладнює перспективу завершення війни на умовах міжнародного права, посилюючи геополітичне напруження в регіоні.