«Скільки я коштую? Точніше, скільки коштує година мого часу, моєї праці?» – це перше питання, яке ставить перед собою кожен, хто вступає на шлях фрилансу.
Шлях до визначення вартості години праці фрилансера
Знайти відповідь на це питання не так просто, особливо для новачка без значного портфоліо. Більшість фрилансерів починають з вивчення «ринку» (копірайтинг, веб-дизайн, програмування тощо), визначають середню вартість послуг у цій сфері та розраховують власну «формулу $/година», виходячи з особистого досвіду та кваліфікації.
Девелопер, веб-дизайнер та програміст Джошуа Гросс (Joshua Gross) запропонував нестандартний підхід до оцінки вартості праці фрилансера.
Підхід Джошуа Гросса: від $1 за годину
Джошуа Гросс – фрилансер з більш ніж 10-річним досвідом роботи, який співпрацював з такими компаніями, як HelloSign, CloudPhysics, Coca-Cola та іншими.
Спочатку він дотримувався «традиційного» підходу до оцінки вартості свого часу, але одного разу вирішив провести експеримент.
Гросс створив односторінковий сайт – OneHour.me. На цьому сайті він описав спектр своїх послуг, умови роботи та встановив початкову ціну – $1 за першу годину. Кожна наступна година дорожчала на $1.
Інакше кажучи, перший клієнт, який наняв Гросса на годину, заплатив лише $1, другий – вже $2, третій – $3.
Ця система «накопичувальна» – сьогодні година роботи Гросса коштує вже $129.
У Гросса є різноманітні клієнти – від розробників програмного забезпечення з Брукліна до студентів-стартаперів. Вони звертаються до нього на різних етапах реалізації своїх проектів.
Основна діяльність Гросса – консалтинг. Він допомагає клієнтам розробити стратегії ведення бізнесу, дає поради з дизайну або JavaScript.
Цінність часу: не зважаючи на низьку ціну
За словами Гросса, не варто боятися низької ціни. Навіть коли його годинна ставка була меншою за $10, ніхто не сприймав його недооцінено, не запізнювався на зустрічі та не ігнорував телефонні дзвінки.
«Незважаючи на те, що ціна була дуже низькою, всі поважали мій час.»
Звісно, чим вища ціна за годину, тим менше замовлень. Спочатку був справжній бум – за кілька днів Гросса найняли на 76 годин. Як результат, його ставка зросла до $76 за годину. Після цього настав період затишшя. Але згодом клієнти повернулися.
Чи є цей підхід життєздатним?
Гросс зберігає оптимізм:
«Думаю, багато фрилансерів та коучів могли б спробувати цей підхід. Це справді допомагає цінувати свій час та розширює клієнтську базу.»
Однак, незважаючи на всю оригінальність його ідеї та очевидні переваги цього підходу (постійне зростання доходу, нові клієнти, підвищення рівня професіоналізму), є й недоліки.
Чи можна застосувати цей підхід в інших сферах, окрім консалтингу? Що робити, коли ціна досягне «потолка», і чи це взагалі можливо? Чи можливо довгострокове співробітництво за такою схемою оплати праці?