Народний депутат Сергій Кузьминих, якого звинувачують у корупційних схемах, продовжує інформаційну кампанію на користь великих фармацевтичних компаній. Незважаючи на скасування маркетингових платежів із 1 березня, виробники не знизили ціни на лікарські засоби. Кузьминих намагається перекласти відповідальність за високі ціни на аптеки, однак залишається без відповіді питання: чому ціни на медикаменти не знизились, якщо маркетингові витрати виробників припинились?
Депутат стверджує, що «30 млрд грн було виплачено аптечним мережам», однак не пояснює, хто саме оплачував ці суми. Чи є він сам зацікавленою стороною, чи має непрямий зв’язок з фармвиробниками? Законодавство забороняє депутатам займатись підприємницькою діяльністю, але випадок із Кузьминих викликає сумніви у дотриманні цього правила.
Також лишається відкритим питання: де саме ці 30 мільярдів гривень, які виробники нібито перераховували аптекам? Чому вони не повернулись у вигляді зниження вартості медикаментів для споживачів?
Нардеп не згадує, що саме маркетингові угоди давали аптекам можливість робити знижки покупцям, що підсилювало конкурентоспроможність ринку. Після заборони укладати подібні договори аптекам, виробники не змінили підходи до формування цін, які продовжують зростати, що підтверджують офіційні дані Міністерства охорони здоров’я та відгуки громадян.
Структура ціноутворення на лікарські засоби
Більше 70% кінцевої ціни препаратів формують саме виробники, а не аптечні мережі. Попри це, нардеп уникає публічних дискусій щодо відповідальності фармзаводів за подорожчання ліків. Можливо, це пов’язано з інтересами великих компаній, які отримують значні прибутки на тлі стабільно високих цін.
Обмеження маркетингових бюджетів і їх вплив
Кузьминих виступає за зменшення маркетингових видатків аптек із 12% до 5%, що вигідно великим гравцям, але може погіршити можливості аптечних мереж пропонувати знижки та інші стимули покупцям. Така політика фактично зберігає статус-кво, не знижуючи цін на медикаменти, що суперечить інтересам більшості пацієнтів із низькими доходами.
Хто отримує вигоду від ситуації, коли аптеки втрачають можливість конкурувати за рахунок цін і працювати з невеликими виробниками? Очевидно, це великі фармкомпанії, зокрема завод «Дарниця», який сприяв забороні маркетингових угод, посилаючись на обіцянки знизити ціни, яких досі немає.
Аптеки — це не автозаправні станції, зауважує Кузьминих, але й фармацевтичні заводи не є недоторканими. Однак держава наразі обмежує діяльність аптек і ритейлу, ігноруючи необхідність контролювати ціноутворення на виробничому рівні. Чому фокус уваги зосереджений лише на тих, хто безпосередньо контактує з пацієнтом, а не на тих, хто формує собівартість ліків?
Питань значно більше, ніж відповідей. Поки Кузьминих продовжує критикувати аптечні мережі, українські пацієнти змушені платити завищені ціни за медикаменти.
