Міжзоряні подорожі та можливості майбутніх технологій
Під час першої зустрічі професор Брэнд розповідає Куперу про експедиції програми «Лазар» з метою пошуку нового дому для людства. Купер зазначає: «У Сонячній системі немає планет, придатних для життя, а найближча зірка знаходиться на відстані тисячі років світлового шляху. Це, м’яко кажучи, безглуздо. Куди ж ви їх відправили, професоре?» Це питання ставить на меті з’ясувати реальну відстань до найближчих зірок, якщо не брати до уваги можливість використання червоточин.
Відстані до найближчих зірок
Найближча зірка, яка може мати планету, придатну для життя — Тау Кита, знаходиться на відстані 11,9 світлових років від Землі. Це означає, що подорожуючи зі швидкістю світла, ми досягнемо її через 11,9 років. Теоретично, можуть бути планети, які знаходяться ближче, але не на багато.
Скорочення відстаней за допомогою аналогій
Щоб краще уявити, як далеко знаходиться Тау Кита, уявімо, що це відстань між Нью-Йорком і Пертом в Австралії, що складає половину земної окружності. Найближча зірка до Землі, Проксима Центавра, знаходиться на відстані 4,24 світлових років. Це майже як відстань між Нью-Йорком і Берліном. Відстань до «Вояджер-1», який зараз перебуває на відстані 18 світлових годин від Землі, можна порівняти з відстанню між Емпайр-стейт-білдінгом та Грінвіч-Віллідж.
Час у космосі: реальність XXI століття
«Вояджер-1», розігнавшись завдяки гравітаційним маневрам навколо Юпітера та Сатурна, віддаляється від Сонячної системи зі швидкістю 17 км/с. У фільмі «Інтерстеллар» космоліт «Ендюранс» подорожує від Землі до Сатурна протягом двох років, рухаючись зі швидкістю 20 км/с. Однак, навіть з використанням сучасних ракетних технологій, найбільша досяжна швидкість в XXI столітті складе приблизно 300 км/с. З такою швидкістю подорож до Проксимы Центавра займе близько 5000 років, а до Тау Кита — 13 000 років.
Технології майбутнього: можливості наукових проривів
Дослідження нових технологій, що дозволяють досягти околосвітових швидкостей, є важливими напрямками в наукових розробках. І хоча технології на основі таких ідей, як червоточини, виглядають багатообіцяючими, їх реалізація, ймовірно, потребує сотень років. Проте є реальна надія, що для надрозвинутих цивілізацій подорожі на швидкостях, близьких до десятої частини швидкості світла, будуть можливі.
Термоядерний синтез як потенційне джерело енергії для космонавтики
Термоядерний синтез є одним із найбільш перспективних напрямків для досягнення високих швидкостей у космосі. Перші дослідження з цього напрямку були розпочаті в 1950-х роках, і, ймовірно, до 2050 року ми побачимо перші термоядерні електростанції. Однак для досягнення околосвітових швидкостей нам знадобиться новий тип термоядерного двигуна, здатного розвивати швидкість до 100 км/с або більше. Якщо ми зможемо використовувати енергію термоядерного синтезу, це дозволить досягти швидкостей до 1/10 швидкості світла.
Двигуни на основі антивещества
Іншим варіантом двигуна, здатного набирати швидкість, близьку до світлової, є використання антивещества. При аннігіляції часток і античасток вивільняється величезна кількість енергії. Вчені вважають, що ці технології можуть дозволити досягти швидкості до 2/3 швидкості світла, але їх застосування поки що обмежено через складність у виробництві антивещества.
Шлях до міжзоряних подорожей
Незважаючи на те, що сучасні технології не дозволяють здійснити міжзоряні подорожі за час, менший за тисячі років, існують певні перспективи для майбутніх поколінь. Ідеї використання чорних дір або іншого роду викривлення простору-часу можуть стати реальністю у віддаленому майбутньому, відкриваючи нові горизонти для людства в освоєнні космосу.