Напруга навколо Панамського каналу: Роль США та Китайських інтересів
Державний секретар США, Марко Рубіо, під час зустрічі з президентом Панами, Хосе Раулом Муліно, висунув ультиматум, що ставить під загрозу стабільність Панамського каналу. У розмові з панамським лідером він заявив, що якщо не будуть прийняті термінові заходи для зменшення впливу Китаю в регіоні, США готові вжити відповідних дій. Це заява, яка викликала значну стурбованість як на політичній арені США, так і серед міжнародних експертів.
Рубіо підкреслив, що нинішня ситуація, в якій Комуністична партія Китаю має значний контроль над Панамським каналом, становить пряму загрозу для його функціонування та порушує угоду про постійний нейтралітет цього важливого торгового шляху. Це загострює міжнародну політику, оскільки Панамський канал є стратегічно важливою артерією для глобальної економіки.
Відсутність змін у політичному ландшафті регіону змусить США вжити заходів для захисту своїх інтересів, що вони вважають необхідним для підтримки глобальної стабільності та безпеки. Рубіо наголосив, що в разі відсутності значних змін, Сполучені Штати «використають всі необхідні засоби для захисту своїх прав за договором». Така риторика може мати далекосяжні наслідки для міжнародних відносин, особливо для Латинської Америки.
Криза навколо контролю Панамського каналу
Це не перший випадок, коли Панамський канал опиняється у центрі політичної напруги. В історії каналу вже неодноразово спостерігалося перенапруження через спроби зміцнення зовнішніх впливів, зокрема зі сторони США та інших світових гравців. Проте, в останні роки Китай активно зміцнює свою позицію в регіоні, що викликає тривогу серед американських політиків та їхніх союзників у Латинській Америці.
Президент США Дональд Трамп неодноразово заявляв, що контроль над Панамським каналом є критично важливим для Сполучених Штатів. За його словами, канал є одним із найбільших стратегічних активів США, що забезпечує економічну стабільність та безпеку в країні. Він також зауважив, що Китай, хоча і не має формального контролю над каналом, значно посилив свою присутність через інвестиції та підтримку інфраструктурних проектів, що можуть у майбутньому перетворити Китай на важливого гравця в управлінні цим ключовим торговим маршрутом.
Це серйозно підриває угоду між США та Панамою, яка була укладена ще в 1977 році, коли президент США Джиммі Картер підписав договір із панамським лідером Омаром Торріхосом. Цей договір передбачав передачу каналу під контроль Панами, але при цьому залишалася гарантія постійного нейтралітету каналу. Тепер, через нові міжнародні зміни, ці зобов’язання можуть бути поставлені під сумнів.
У зв’язку з цим, Трамп встиг підняти питання про те, чи не є час для перегляду цієї угоди, зокрема щодо китайської присутності. У своїх виступах він наголошував, що у разі подальшого посилення впливу Китаю в Панамі, Сполучені Штати «застосують усі можливі засоби», щоб захистити свої стратегічні інтереси. І хоча ці слова можуть викликати критику, вони відображають серйозне занепокоєння щодо глобальної стабільності.
Історія Панамського каналу та його стратегічне значення
Панамський канал був побудований як стратегічна транспортна артерія, що з’єднує Атлантичний і Тихий океани. Його довжина становить близько 80 км, а через нього щороку проходить понад 14 000 суден, що перевозять понад 300 мільйонів тонн вантажу. Це один із найважливіших морських торгових шляхів, що має значення для світової економіки.
Історія каналу налічує понад століття. У 1903 році США уклали угоду з Колумбією про будівництво каналу через Панаму. Коли Колумбія відмовилася ратифікувати угоду, США підтримали панамський рух за незалежність, що призвело до проголошення Панами як незалежної держави. Відразу після цього новий уряд Панами підписав договір з США, що дозволяв їм контролювати та будувати канал в районі шириною 16 км.
Будівництво каналу розпочалося в 1904 році і завершилося в 1914 році, після чого США отримали контроль над каналом. Проте, незважаючи на важливість каналу для США, Панама була незадоволена таким станом справ. З середини 20-го століття країна почала вимагати перегляду угоди. У 1977 році було підписано новий договір між США і Панамою, згідно з яким канал повністю передався під контроль Панами.
1 січня 2000 року Панамський канал офіційно перейшов під суверенітет Панами, і наразі ним керує Панамська адміністрація каналу. Проте, навіть після передачі каналу, його стратегічне значення не зменшилося, і він залишається важливим джерелом доходу для Панами, а також ключовим фактором для економічної безпеки США та інших країн.
Тим не менш, поточна ситуація навколо каналу і роль Китаю в регіоні продовжують залишатися предметом політичних суперечок. З огляду на стратегічну важливість цього об’єкта для глобальної торгівлі, питання контролю та впливу на Панамський канал набуває дедалі більшої значущості в контексті глобальної політики та економіки.