Згідно з повідомленням Центру національного спротиву, ситуація в тимчасово окупованих районах Луганщини продовжує погіршуватися, особливо в контексті соціальної інфраструктури та транспорту. Окупанти намагаються «покращити» умови життя, але реальні наслідки їхніх дій призводять лише до погіршення ситуації для місцевих жителів. Однією з новітніх «реформ» є підвищення тарифів на громадський транспорт у Луганську, який зараз коштуватиме 40 російських рублів за проїзд. Це відбувається на фоні повної відсутності громадського транспорту в місті, що ще більше ускладнює життя мешканців.
Проблеми з громадським транспортом в Луганську
Наразі, місто, яке опинилося під окупацією, переживає серйозні труднощі в організації транспортного сполучення. Практично відсутні маршрутки, трамваї та тролейбуси, і неможливо покладатися на регулярний рух будь-яких транспортних засобів. Як зазначають місцеві жителі, проблема полягає не лише в руйнуванні інфраструктури, але й у відсутності механізмів для нормального функціонування транспорту. Транспортний парк міста значно скоротився, а існуючі автобуси не здатні виконувати свої функції з огляду на технічний стан і небезпеку для пасажирів.
Відсутність розкладу та недостатність транспорту
Найменшою проблемою є відсутність чіткого розкладу руху та недостатня кількість транспортних засобів. Оскільки в місті вже не працює більшість автобусів і маршруток, звичайні жителі змушені покладатися на обмежену кількість доступних транспортних засобів, що не завжди здатні задовольнити потреби місцевих мешканців. Дефіцит транспорту призводить до значного затримання людей на зупинках, що ускладнює їх пересування по місту, а іноді й за його межі.
Небезпека для пасажирів
Більш серйозною проблемою є безпека громадян, які все ж таки змушені використовувати залишки транспорту. В результаті знищення великої частини автопарку, багатьом людям доводиться їздити на старих автобусах, які перебувають в аварійному стані. Це створює реальну загрозу для життя і здоров’я пасажирів, адже рух такими транспортними засобами стає дедалі небезпечнішим. Відсутність нормальної технічної підтримки та ремонту, а також постійна загроза обстрілів і руйнувань, ставить під сумнів будь-яке намагання забезпечити хоча б мінімальний рівень безпеки для людей.
Мобілізація водіїв і відсутність кваліфікованих працівників
Ще одним фактором, який значно ускладнює роботу громадського транспорту, є мобілізація водіїв до армії. Згідно з даними Центру національного спротиву, частина водіїв була призвана на військову службу, що призвело до значного скорочення кадрового потенціалу для забезпечення руху транспорту. Це ще більше ускладнює ситуацію, адже водії, які залишилися, не здатні працювати на всіх маршрутах, що потребує не лише значних людських ресурсів, але й професійної підготовки для керування транспортними засобами в складних умовах окупованих територій.
Наслідки для соціальної інфраструктури
Такі проблеми з транспортом не є поодинокими. Вони є частиною більш широкої проблеми, пов’язаної з руйнуванням соціальної інфраструктури в тимчасово окупованих територіях. Порушення роботи комунальних служб, зокрема водопостачання, освітлення, системи опалення, відсутність належного медичного обслуговування — це лише деякі з серйозних проблем, з якими зіштовхуються місцеві жителі. У Луганську також фіксуються випадки аварій на водопроводах, як це сталося нещодавно в Лисичанську, де після спроби запуску водопроводу сталася чергова аварія.
Зруйнована економіка та важке становище місцевих жителів
Окрім проблем з транспортом і інфраструктурою, мешканці окупованих територій стикаються з серйозними економічними труднощами. Багато підприємств припинили свою діяльність, а ті, що ще функціонують, працюють на межі своїх можливостей. Більшість населення живе за рахунок гуманітарної допомоги, яка не завжди встигає покривати усі потреби. Економіка перебуває на межі колапсу, а зайнятість залишає бажати кращого, зокрема через виїзд значної частини працездатного населення з цих регіонів.
Продовження спроб відновлення водопостачання
Незважаючи на численні спроби відновити водопостачання, ситуація в захоплених містах залишається критичною. В Лисичанську, який також зазнав значних руйнувань, не вдалося вирішити проблеми з водою. Пориви на водопроводі і численні аварії призводять до того, що місцеві жителі змушені обходитися без нормального водопостачання, що ускладнює не тільки побут, але й створює загрозу для здоров’я. Водночас, спроби «воскресити» водопровідні системи, як і інші інфраструктурні об’єкти, в умовах безпеки та постійних бойових дій здаються малоймовірними.
Наслідки для здоров’я і якості життя населення
Систематичні перебої з водопостачанням та іншими базовими послугами вкрай негативно впливають на здоров’я місцевих жителів. Відсутність чистої питної води, низька якість харчування та проблеми з медичним обслуговуванням можуть призвести до спалаху інфекційних захворювань. У таких умовах кожен день стає боротьбою за виживання, і кожен крок має надзвичайну важливість для збереження життя та здоров’я людей.