Як повідомляє Центр національного спротиву, агресор не припиняє політики примусу щодо отримання російських паспортів мешканцями тимчасово окупованих територій України. На Лівобережній частині Херсонщини, де триває жорстока окупація, російські військові вирішили припинити постачання вугілля для опалення приватних будинків усім тим громадянам, які відмовилися отримати паспорт Російської Федерації. Таким чином, доступ до базових комунальних ресурсів, що мають життєво важливе значення, став залежним від виконання умов окупаційної влади.
Примусова паспортизація як інструмент контролю
Це лише частина більшої стратегії, спрямованої на зміцнення контролю Кремля над окупованими територіями. Окрім обмежень, які стосуються постачання життєво важливих ресурсів, як-от вугілля, окупанти також вводять вимогу щодо офіційної відмови від українського громадянства для тих, хто бажає отримати паспорт Росії. Відомо, що російське законодавство не передбачає такого зобов’язання, проте на окупованих територіях українцям нав’язують ці правила, аби підпорядкувати їхні права та свободи суворому контролю Кремля.
Інформація, що надійшла від Центру національного спротиву, свідчить про небезпечну тенденцію, коли відмови від громадянства України стали однією з умов для отримання основних соціальних послуг, таких як опалення будинків. Це далеко не перша спроба РФ примусово інтегрувати українців на тимчасово окупованих територіях у правовий і соціальний простір країни-агресора.
Реєстрація осіб, які відмовилися від російського паспорта
Водночас, незважаючи на всі засоби примусу, відомо, що в середині лютого на тимчасово окупованих територіях розпочне функціонувати реєстр осіб, які відмовилися отримати російський паспорт. Цей реєстр стане базою для подальших репресивних заходів з боку окупаційних органів. Вже з 5 лютого 2025 року на окупованих територіях можуть з’явитися додаткові обмеження, пов’язані з перебуванням таких осіб на цих землях.
Процес паспортизації на окупованих територіях є частиною більшої стратегії Кремля, спрямованої на перетворення цих земель на де-факто частину Росії. Влада Росії намагається провести «реінтеграцію» через засоби адміністративного тиску, створюючи умови, які змушують українців брати участь у процесі, що фактично призводить до втрати незалежності та національної ідентичності.
Інші форми тиску на місцеве населення
Окрім заборони на надання комунальних послуг без паспорта Росії, окупанти також запроваджують нові обмеження для тих, хто відмовляється від отримання російського громадянства. Уже з початку 2025 року на тимчасово окупованих територіях можуть з’явитися нові заходи, такі як обмеження на доступ до медичних послуг, пенсій, а також фінансових трансакцій, які вимагають наявності російських документів. Ці заходи стали частиною репресивної політики, спрямованої на посилення соціального та економічного контролю.
Наголошуючи на важливості паспортного режиму, окупанти фактично перетворюють громадян України на другого сорту, позбавлених прав і свобод. Така ситуація створює небезпечну прірву між тими, хто змушений підкорятися умовам окупаційної влади, і тими, хто продовжує відстоювати свою ідентичність як громадяни України.
Соціальні та гуманітарні наслідки окупації
Окупаційні адміністрації, з одного боку, продовжують вводити жорсткі обмеження на рівні повсякденного життя, а з іншого — намагаються перетворити українців на залежних від російської системи. Така політика не тільки підриває основи української національної ідентичності, але й поглиблює гуманітарну кризу в регіонах, де ці заходи застосовуються. Декілька років після початку окупації важко оцінити весь масштаб наслідків, однак вже зараз зрозуміло, що ці дії призведуть до серйозних соціальних потрясінь.
Створення «реєстрів непокірних» лише додасть до існуючих соціальних розколів і ще більше ускладнить ситуацію для місцевих жителів, особливо тих, хто намагається зберегти свою ідентичність як українці. Окупаційна влада свідомо йде на ці кроки, оскільки розуміє, що лише повна деперсоналізація та асиміляція можуть забезпечити її контроль над цими землями.
Справжня мета Кремля полягає не тільки в отриманні геополітичних переваг, але й у створенні системи, що зробить українців на цих територіях «пасивними суб’єктами», позбавленими будь-якої національної волі чи незалежності. Невдовзі, ймовірно, з’являться нові заходи, які лише поглиблять соціальну нерівність між тими, хто підтримує окупаційний режим, і тими, хто намагається відстоювати свою приналежність до української нації.
Однак навіть у цих складних умовах, на тимчасово окупованих територіях продовжує існувати сильний рух спротиву, який не зважає на труднощі та продовжує боротися за права громадян і національну ідентичність. Це надає надію на те, що навіть у найтемніші часи, народ, що відстоює свою свободу, має можливість вистояти.